Тропар, гл. 1 (свята): На престолі вогневиднім у вишніх сидиш з Отцем безначальним* і божественним Твоїм Духом.* Благоізволив Ти родитися на землі з Дівиці, що не знала мужа* – Твоєї матері, Ісусе.* Того ради й обрізання довершено на Тобі, людині восьмиденній.* Слава преблагому Твоєму задумові,* слава промислові Твоєму,* слава низходженню Твоєму,* єдиний Чоловіколюбче.
Кондак, гл. 3 (свята): Всіх Господь обрізання терпить* і людські прогрішення як благий обрізує,* дає спасення світові;* і радується в вишніх і Творця єрарх,* і світлоносний, і божественний таїнник Христовий – Василій.
Тропар, гл. 1(святому): На всю землю вийшло вістування Твоє,* прийняла бо вона слово Твоє, що ним боголіпно навчив Ти;* природу того, що існує, пояснив Ти,* звичаї людські прикрасив Ти* – царське священство, отче преподобний Василіє.* Моли Христа Бога* за спасення душ наших.
Кондак, гл. 4 (святому): Явився єси основою непохитною Церкви,* подаючи всім людям владицтво неукрадне,* запечатавши твоїми веліннями,* небоявленний Василіє преподобний.
Брит міла – заповіт обрізання. «У всіх поколіннях кожна дитина чоловічої статі буде обрізана на восьмий день свого життя. Заповіт у твоєму тілі нехай буде заповіт вічний» – такий наказ від Бога (знаходиться в 17-му розділі Книги Буття) отримує Авраам перед народженням сина Ісаака.
Відтоді цей обряд, описаний у традиції як «пролиття крові завіту», набуде особливого значення. Для юдаїзму знак обрізання стане настільки важливим, що його практикуватимуть безперервно аж до сучасності, навіть у трагічних обставинах, іноді ціною життя.
З теологічної точки зору ми можемо легко побачити певні аналогії між обрізанням і християнським обрядом хрещення немовлят. В обох випадках ритуал стосується несвідомої дитини, яка не може сповідувати віру чи висловити бажання бути включеною в громаду. Саме батьки вводять свою дитину в угоду з Богом і висловлюють свій обов’язок виховувати її у вірі.Так було і з маленьким Ісусом. Саме Його батьки включили Його в Авраамову угоду. Тут ми торкаємося одного з парадоксів Боговтілення. Тут Вічне Слово – Син Вічного Батька – включено як людина в завіт, який Бог уклав з Авраамом і його нащадками.
***
Святитель Василій Великий народився близько 329-го року в місті Кесарії, адміністративному центрі Каппадокії, в багатому і знатному роді, з якого походили кілька зарахованих до лику святих праведників.Початковий рівень виховання майбутній ієрарх отримав в середовищі своєї родини.Для продовження освіти Святий Василій відправився до Афін. Тут він провів чотири роки. В Афінах у Василія Великого зав’язалася тісна дружба з Григорієм Богословом.
Письма святого Василія Великого – це неоцінена скарбниця глибокої мудрости. І тому, як сказав у похвальній бесіді святий Амфілохій, єпископ Іконії (пам’ять його вшановуємо 23 листопада), Василій, високий і величавий стовп Церкви Божої, світило богослов’я, красота єрархії, палкий благовісник, він, що навчав усіх людей страху Божого, — він для християн завжди був і буде спасительним учителем”. Святий Василій уклав, за натхненням Святого Духа, Божественну літургію, тобто Службу Божу, яку називаємо Літургією святого Василія Великого і яку у нас служать десять разів у році, зокрема 1 січня, в день пам’яти святого Василія, в п’ять неділь Великого посту, в Страсні четвер і суботу та в навечір’я Різдва і Богоявлення.
Василій навчив нас, щоб ми, як люди, не бридилися людей і нелюдським своїм оглядом страждальців не безчестили Христа, єдиного Господа для всіх, але щоб через нещастя ближніх здобували собі спасіння і, виявляючи милосердя до цих нещасних, ставали гідними Божого милосердя. І той то св. Василій, муж повний слави, не гидував навіть цілувати рани прокажених; він обнімав хворих як братів, щоб пошанувати їх страждання”.
