Тропар, гл. 1: Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Кондак, гл. 4: Явився єси днесь вселенній* і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас,* що зі зрозумінням оспівуємо Тебе:* Прийшов єси і явився єси – Світло неприступне.
Богоявлення (грец. θεοφάνια від θεός – Бог і φαίνω – являти (φαίνομαι – являтись): теофанія, богоявлення):
1) явління Бога в зримому або іншому образі, що відчувається (неопалима купина, вогненний стовп, голос Божий);
2) явлення Сина Божого у світ через Боговтілення;
3) всяке надприродне Божественне одкровення;
4) велике свято, яке відбувається 19 січня, інакше зване Хрещенням Господнім (назва «Богоявлення» засвоєно цьому святу тому, що при Хрещенні Ісуса Христа була явлена присутність усіх трьох Божих Осіб: Отець голосом з неба свідчив про Сина, і Святий Дух у вигляді голуба зійшов на Ісуса Христа).
У навечір’я Богоявлення і в день свята відбувається велике освячення води.
***
Свято Богоявлення – одне з найбільших християнських празників. Спаситель світу, безгрішний, приймає хрещення, як звичайний грішник. Бог дається охрестити себе власному сотворінню. Пресвята Тройця являється людям: Дух Святий сходить у вигляді голуба, чути голос Отця небесного, велике діло відкуплення людського роду освячується.
Коли ми в Ім’я Пресвятої Тройці прийняли таїнство хрещення, то Бог Отець і до нас у тій хвилі сказав: “Це син мій, або донька моя”, – відкуплена кров’ю Сина мого, освячена ласкою Духа Святого, сотворена мною для вічного блаженства.
Сьогоднішній празник давніше звався днем “просвіщення”, бо в день цей було хрещено оглашенних, а вони, як і всі, у св. хрещенні отримували ласку “просвіщающу” (просвітлення). Ісус Христос, згідно з переданням, після свого хрещення сам охрестив Пречисту Діву, святого Йоана Хрестителя, а потім апостолів. Хрещення Спасителя відбулося в п’ятницю. Місце, де Христос прийняв хрещення, лежить між Сартаною та Єрихоном. Це саме те місце, де Ісус Навин, багато століть тому, перейшов з народом ізраїльським сухою ногою через Йордан, а сталося це завдяки скинії завіту, котру священики тримали, стоячи в ріці так довго, поки весь народ не перейшов на другий берег. Хвилі Йордану в часі хрещення затрималися і не плили.
Сьогодні в цей день відбувається торжественне водосвяття на річках, а вірні набирають свяченої води і зберігають її в домівках, віруючи, що вода та ніколи не зіпсується. Цей звичай сягає сивої давнини, ще святий Йоан Золотоустий пише: “Христос хрестився і освятив єство вод, і тому в празник хрещення всі, зачерпнувши опівночі води, приносять її додому і зберігають протягом цілого року. І вода та не псується, а часом рік, два і більше літ залишається придатною і нічим не поступається свіжо зачерпнутій воді”. У перших віках християни, як і ми сьогодні, в день Богоявлення Господнього спішили до церкви, відклавши всякі буденні справи. Ось що говорив святий Григорій Богослов у своїй проповіді на день Богоявлення: “Нині я пізнаю своє стадо, нині бачу церкву в гідній для неї красі, бо ви, полишивши буденні заняття, зійшлися на богослуження так велелюдно, що стало тісно, навіть престол облягли, а тим, що не знайшлося місця в церкві, зайняли всі входи, подібно бджолам, де одні у вулику трудяться, а інші біля вулика дзижчать”.
І. Я. Луцик, „Житія святих„
